I зал
ѕерший експозиц≥йний зал — ув≥дний. —тислий екскурс в ≥стор≥ю ство-ренн¤ музею продовжуЇтьс¤ розпов≥ддю про передумови виникненн¤, основн≥, етапн≥ под≥њ в ≥стор≥њ аерокосм≥чноњ галуз≥, про участь у них представник≥в ѕолтавського рег≥ону.
≈кспозиц≥¤ 1-го — вв≥дного — залу розпочинаЇтьс¤ саме з розпов≥д≥ про одв≥чне прагненн¤ людини зрозум≥ти та завоювати небо ≥ космос, ¤ке н≥коли не полишало њњ, з фрагменту одного з найб≥льш вдалих давн≥х атлас≥в зор¤ного неба польського астронома яна √евел≥¤ п≥д назвою Дќпис усього зор¤ного небаФ (1690 р.).
‘отопортрет академ≥ка ¬.ѕ. √лушка, коп≥¤ його листа до представник≥в влади ѕолтави св≥дчать про те, що саме за ≥н≥ц≥ативою цього вченого був започаткований ѕолтавський музей ав≥ац≥њ та космонавтики.
¬.ѕ. √лушко — один з п≥онер≥в ракетно-косм≥чноњ техн≥ки, вчений, конс труктор у галуз≥ р≥динного ракетного двигунобудуванн¤, автор багатьох праць з космонавтики. Ќародивс¤ в м. ќдес≥. ѕрацював у √азодинам≥чн≥й лаборатор≥њ (√ƒЋ) у 1929-1933 рр. та –еактивному науково-досл≥дному ≥нститут≥ (–Ќƒ≤) у 1934-1938 рр. над розробкою перших у св≥т≥ електротерм≥чних та р≥динних ракетних двигун≥в. « 1941 р. став головним конструктором √ƒЋ-ќ Ѕ. « 1974 р. Ц генеральний конструктор. ќчолював одне з пров≥дних проф≥льних п≥дприЇмств Ќауково-виробниче обТЇднанн¤ (Ќ¬ќ) Д≈нерг≥¤Ф.
¬иконуючи об≥ц¤нку Днадати допомогу ... експонатамиФ, Ќ¬ќ Д≈нерг≥¤Ф передало до музею макет першого штучного супутника «емл≥ (Ў—«) у натуральну величину та косм≥чний ≥люм≥натор (експонуЇтьс¤ в 6-му зал≥). ¬они стали першими музейними експонатами. “епер музей досить часто отримуЇ подарунки в≥д своњх в≥дв≥дувач≥в, гостей, в≥д представник≥в галузевих п≥дприЇмств ≥ орган≥зац≥й. „астина њх: модель двигуна ќ–ћ-1 розробки 1930-1931 рр. — в≥д удови ¬.ѕ. √лушка ћагди ћакс≥вни; макет ракети –-7 — Д—оюз-”Ф — в≥д самарського центру ДѕрогресФ; модель автоматичноњ ун≥версальноњ орб≥тальноњ станц≥њ Дј”ќ—Ф — в≥д ƒн≥провського ракетно-косм≥чного центру (ƒ– ÷) у м. ƒн≥пропетровську; макети зен≥тно-ракетних комплекс≥в Д ругФ та Д убФ — в≥д ѕолтавського вищого командного зен≥тно-ракетного училища ≥м. генерала арм≥њ ћ.‘. ¬атут≥на; л≥нзово-дзеркальний стереоскоп — в≥д прац≥вник≥в ѕолтавськоњ грав≥метричноњ обсерватор≥њ; макети та модел≥ л≥так≥в Дћ≥√-29Ф — в≥д командувача ¬≥йськово-ѕов≥тр¤них —ил (¬ѕ—) ”крањни з нагоди 50-р≥чч¤ операц≥њ Д‘рент≥кФ (24.09.1994 р.), “у-22, ≤л-4 — в≥д ав≥аполку в≥йськовоњ частини (в/ч) 26340 м. ѕолтави, “у-154, штурвал л≥така з ав≥ац≥йним годинником — в≥д льотчик≥в в/ч ј-2316 м. ѕолтави; захисний шолом командира л≥така јн-124 Ћ.¬. озлова — в≥д генерал-лейтенанта ав≥ац≥њ Ћ.¬. озлова та ≥нш≥, — експонуютьс¤ у вв≥дному зал≥.
ѕроте перш≥ експонати-подарунки серед них пос≥дають особливе м≥сце.
4 жовтн¤ 1957 р., коли о 22 год. 28 хв. за московським часом був зд≥йснений запуск на навколоземну орб≥ту першого у св≥т≥ Ў—«, вважаЇтьс¤ початком косм≥чноњ ери. ÷¤ под≥¤ стала результатом дос¤гнень фах≥вц≥в у галуз≥ ракетноњ техн≥ки, електрон≥ки, автоматичного керуванн¤, обчислювальноњ техн≥ки, небесноњ механ≥ки та ≥нших розд≥л≥в науки ≥ техн≥ки.
Д¬≥н був невеликим, цей найперший штучний супутник нашоњ староњ планети, Ц в≥дзначав —.ѕ. орольов, Ц але його дзв≥нк≥ позивн≥ рознеслис¤ по вс≥х материках ≥ серед ус≥х народ≥в ¤к вт≥ленн¤ см≥ливоњ мр≥њ людстваФ.
ѕерший Ў—« про≥снував 92 доби. ¬≥н зд≥йснив ~ 1400 оберт≥в навколо нашоњ планети (це в≥дстань майже 60 млн. км) ≥ згор≥в у щ≥льних шарах атмосфери 4 с≥чн¤ 1958 р. ќстанн¤ ступ≥нь ракетонос≥¤ (–Ќ) також вийшла на навколоземну орб≥ту, зд≥йснила 882 оберти та припинила ≥снуванн¤ 2 грудн¤ 1957 р.
—упутник мав сферичну форму д≥аметром 58 см ≥ вагою 83, 6 кг, чотири стрижнев≥ антени на зовн≥шн≥й поверхн≥ довжиною 2,4 та 2,9 м кожна пара в≥дпов≥дно. јпаратура та джерела живленн¤ були розм≥щен≥ в герметичному корпус≥, виготовленому з алюм≥н≥Ївих сплав≥в. ѕоверхн¤ корпусу супутника пол≥рувалас¤, щоб надати њй необх≥дн≥ значенн¤ коеф≥ц≥Їнт≥в поглинанн¤ та випром≥нюванн¤. ƒосл≥дженн¤ особливостей поширенн¤ рад≥осигнал≥в у ≥оносфер≥ зд≥йснювалос¤ за допомогою двох встановлених на супутнику рад≥опередавач≥в (загальна маса Ц 3,5 кг; вих≥дна потужн≥сть кожного ~ 1 ¬т), ¤к≥ транслювали сигнали у вигл¤д≥ телеграфних посилань тривал≥стю 0,2-0,3 секунди.
«а допомогою апаратури, що њњ встановили на борту Ў—«, вперше стало можливим вим≥р¤ти щ≥льн≥сть верхн≥х шар≥в атмосфери «емл≥, перев≥рити розрахунки та основн≥ техн≥чн≥ р≥шенн¤, ¤к≥ були повТ¤зан≥ з виведенн¤м Ў—« на орб≥ту. ÷е виведенн¤ зд≥йснювалос¤ за допомогою двоступеневоњ –Ќ Д—упутникФ, що њњ створили на баз≥ м≥жконтинентальноњ ракети –-7 конструкц≥њ —.ѕ. орольова. ¬исота њњ складала 29, 167 м. –Ќ могла п≥дн≥мати корисний вантаж до 1,35 т при т¤з≥ р≥динних двигун≥в на старт≥ 3980 кЌ. онструктивно –Ќ складалас¤ з пТ¤ти блок≥в (чотирьох бокових Ц перша ступ≥нь, один центральний блок Ц друга ступ≥нь).
1 лютого 1958 р. на орб≥ту був виведений перший американський Ў—« Д≈ксплорер-1Ф (УExplorer-1Ф). ƒл¤ пор≥вн¤нн¤: його вага складала лише 8,3 кг.
“рохи згодом самост≥йн≥ запуски Ў—« зд≥йснили й ≥нш≥ крањни: 26 листопада 1965 р. Ц ‘ранц≥¤ (супутник Дј-1Ф), 11 лютого 1970 р. Ц япон≥¤ (Дќсум≥Ф), 24 кв≥тн¤ 1970 р. Ц итай (Д„айна-1Ф), 28 жовтн¤ 1971 р. Ц ¬еликобритан≥¤ (ДѕроспероФ), 18 липн¤ 1980 р. Ц ≤нд≥¤ (Д–ох≥н≥Ф). ƒе¤к≥ супутники канадського, французького, ≥тал≥йського та ≥ншого виробництва запускалис¤ (з 1962 р.) за допомогою американських та рад¤нських –Ќ.
” практиц≥ косм≥чних досл≥джень значного поширенн¤ набуло м≥жнародне сп≥вроб≥тництво. «авд¤ки цьому тепер дл¤ м≥льйон≥в людей «емл≥ звичайним стало користуванн¤ м≥жм≥ським, м≥жнародним телефонним звТ¤зком, телеграфом, супутникове телебаченн¤. —приймаЇтьс¤ ¤к належне, що супутники допомагають в≥дшукувати корисн≥ копалини (≥ останн≥м часом Ц не лише на «емл≥) ≥ морськ≥ судна, що терпл¤ть авар≥њ, уточнювати прогноз погоди, прокладати маршрути по мор¤х та океанах, досл≥джувати —онце, косм≥чн≥ промен≥, з≥рки ...
Ќин≥ кожна осв≥чена людина знаЇ ≥мТ¤ першого космонавта планети ёр≥¤ ќлекс≥йовича √агар≥на. …ого пол≥т на косм≥чному корабл≥ ( ) Д¬остокФ 12 кв≥тн¤ 1961 р., ¤кий розпочавс¤ о 9 год. 07 хв. за московським часом ≥ тривав 108 хвилин, поклав початок епохи безпосереднього проникненн¤ людини у косм≥чний прост≥р.
¬≥домий учений ‘редер≥к ∆ол≥о- юр≥ так оц≥нив цю в≥ху: Д÷е видатна велика перемога людини, ¤ка Ї поворотним пунктом в ≥стор≥њ цив≥л≥зац≥њ. Ћюдина б≥льше не прикута до своЇњ планетиФ.
ѕрац≥вниц¤ музею ќ.√. –инд¤ присв¤тила ц≥й ≥сторичн≥й под≥њ р¤дки:
¬ ш≥стдес¤т перш≥м з хвилюванн¤м
—постер≥гав Д¬остокаФ зл≥т.
“од≥, у памТ¤тному кв≥тн≥,
√агар≥н космос п≥дкорив,
≤ завмирали юн≥ й л≥тн≥,
як Ћев≥тан це говорив.
«м≥нили роки нас, крањну...
“а знов стартують корабл≥.
ћчать до з≥рок вони людину Ц
ѕосланц¤ мат≥нки-«емл≥.
ѕерш≥ запуски в космос зд≥йснювалис¤ з першого косм≥чного порту планети Ц космодрому Ѕайконур (в≥домого до цього ¤к науково-досл≥дний пол≥гон є 5), що знаходивс¤ неподал≥к в≥д невеличкоњ зал≥зничноњ станц≥њ “юра - “ам зил-ќрдинськоњ област≥ в азахстан≥, у 275 км на п≥вдень в≥д јральського мор¤.
ўе 1848-го року газета Дћосковские губернские ведомостиФ пов≥домл¤ла: Дћ≥щанина Ќикифора Ќ≥к≥т≥на за крамольн≥ розмови про пол≥т на ћ≥с¤ць в≥дправили у засланн¤ до поселенн¤ ЅайконурФ. Ќавр¤д чи хтось тод≥ м≥г передбачити, що саме зв≥дти буде вперше прокладено шл¤х у космос.
ѕолтавець ¬. √ул¤Їв Ц п≥дполковник, один з ветеран≥в - байконур≥вц≥в (служив там у 1962-1972 рр.), Ц так писав в одн≥й ≥з своњх поез≥й:
Ѕайконур... азахстанское поле...
–ев ракет, покоренна¤ тьма,
» природе пришлось поневоле
”ступить дерзкой силе ”ма!..
Ѕудут люди средь звезд ¬одоле¤
„ерез многие тыс¤чи лет
ѕоминать Ѕайконур-ѕромете¤
«а подаренный звездный рассветЕ
ѕ≥зн≥ше на Ѕайконур≥ побудували девТ¤ть стартових комплекс≥в ≥з пТ¤тнадц¤тьма пусковими установками (ѕ”), з ¤ких вивод¤тьс¤ на орб≥ту косм≥чн≥ апарати ( ј) р≥зного призначенн¤.
–акетн≥ пол≥гони та космодроми розташовуютьс¤ майже на вс≥х континентах планети.
ўе 1936-го р. у Ќ≥меччин≥, в ѕенемюнде, було створено арм≥йський досл≥дницький центр (пуски ракет там припинено у 1945 р.).
” березн≥ 1999 р. з плавучого космодрому ДќдисейФ украњнською –Ќ Д«ен≥т-3SLФ обТЇднаними зусилл¤ми ”крањни, —Ўј, –ос≥њ та Ќорвег≥њ, виведено на орб≥ту макет супутника вагою 4, 5 т.
” –ос≥њ д≥ють космодроми апуст≥н яр, заснований 1946-го р. (јстраханська обл.), ѕлесецьк, створений у 1960 р. (јрхангельська обл.), ƒержавний випробувальний пол≥гонкосмодром Д—вободныйФ у далекосх≥дному рег≥он≥, три космодроми Ц в —Ўј: —х≥дний випробувальний пол≥гон на мис≥ анаверал (штат ‘лорида), ”оллопс на однойменному остров≥ за 65 км в≥д м. —олсбер≥ (працюЇ з 1945 р.) та «ах≥дний тихоокеанський ракетний пол≥гон (заснований у 1945 р.) на в≥дстан≥ 250 км в≥д Ћос-јнджелеса (штат ал≥форн≥¤), ракетний пол≥гон ваджалейн, розташований на ћаршаллових островах у “ихому океан≥. –акетний пол≥гон ”айт-—ендс у штат≥ Ќью-ћекс≥ко також функц≥онуЇ з 1945 р.
ѕерший французький стартовий майданчик ’амаг≥р (використовувавс¤ до 1967 р.) знаходивс¤ поблизу однойменного алжирського м≥ста неподал≥к в≥д кордону з ћароко. ѕ≥зн≥ше на територ≥њ ‘ранцузькоњ √в≥ани у п≥вн≥чн≥й частин≥ Ћатинськоњ јмерики збудовано космодром уру, зв≥дки було зд≥йснено запуск сп≥льноњ зах≥дно - Ївропейськоњ –Ќ Дјр≥анФ. 2 червн¤ 2004 р. з≥ стартового столу майданчика є 1 Ц Д√агар≥нського стартуФ на Ѕайконур≥ був вит¤гнутий кам≥нь, ¤кий в≥дправили за јтлантичний океан, до √в≥анського косм≥чного центру (космодрому уру) ≥ заклали у фундамент стартового комплексу Д—оюз-—“Ф у ‘ранцузьк≥й √в≥ан≥. ќск≥льки космодром Ѕайконур свого часу, без переб≥льшенн¤, став колискою св≥товоњ космонавтики, така наступн≥сть Ї обірунтованою.
” департамент≥ Ћанди на јтлантичному узбережж≥ ‘ранц≥¤ маЇ ракетний пол≥гон Ѕ≥скаррос.
«а межами своЇњ територ≥њ створила космодром також ≤тал≥¤. —тартовий комплекс (д≥Ї з 1964 р.) на двох плавучих платформах —ан-ћарко розташований в ≤нд≥йському океан≥, у затоц≥ ‘ормоза, за 5 км в≥д ен≥њ. ƒо Дќдисе¤Ф це був Їдиний у св≥т≥ космодром на вод≥. ≤тал≥йський ракетний пол≥гон —альто-ди- уњрра знаходитьс¤ на о. —ардин≥¤.
япон≥¤ побудувала два космодроми: косм≥чний центр “анегас≥ма, а також ”т≥ноура (на узбережж≥ “ихого океану на о. юсю префектури агос≥ма, в≥дкритий у 1963 р.).
„анченцзе (у п≥вденн≥й частин≥ пустел≥ √об≥, в пров≥нц≥њ √аньсу в район≥ м. „анчжузе, д≥Ї з 1970 р.), —ичан (поблизу однойменного м≥ста в ÷ентральному итањ) Ц китайськ≥ космодроми.
ƒо структури ≤нд≥йського косм≥чного центру Ўрихарикота (створений у 1971 р.) на остров≥ з такою самою назвою у Ѕенгальськ≥й затоц≥, на п≥вн≥ч в≥д ћадраса (штат јндхра-ѕрадеш) входить не лише стартовий майданчик, але й багато обТЇкт≥в косм≥чноњ промисловост≥, зокрема й п≥дприЇмства дл¤ виробництва ракетного палива. –акетний пол≥гон “рухмба (“хумба) знаходитьс¤ у ѕ≥вденн≥й ≤нд≥њ у штат≥ ерале поблизу м. “ируванантапурам (функц≥онуЇ з 1963 р.).
јвстрал≥¤ та ¬еликобритан≥¤ волод≥ють сп≥льним космодромом ¬умера у штат≥ ѕ≥вденна јвстрал≥¤. « 1964 р. в≥н функц≥онував безперервно прот¤гом 14 рок≥в. ѕроте п≥сл¤ дек≥лькох невдалих запуск≥в експлуатац≥ю його було призупинено й в≥дновлено лише у 1988 р.
ƒва стартових косм≥чних центри Ї на територ≥њ «ах≥дноњ ™вропи: неподал≥к в≥д шведського м≥ста ≥рина, а другий Ц јнне Ц у п≥вн≥чн≥й частин≥ Ќорвег≥њ (на о. јнне в Ќорвезькому мор≥). « останнього усп≥шно були запущен≥ численн≥ астроф≥зичн≥ зонди.
” де¤ких крањнах, що зд≥йснюють своњ нац≥ональн≥ косм≥чн≥ програми, Ї невелик≥ ракетн≥ пол≥гони, де випробовуютьс¤ ракетна та косм≥чна техн≥ка. ÷е - „ерчилл Ц ракетний пол≥гон анади (розташований у пров≥нц≥њ ћан≥тоба на зах≥дному берез≥ √удзоновоњ затоки), „ам≥кам Ц в јргентин≥, ≈гл≥н - √алф Ц у —Ўј, Ѕаррейру-ду-≤нферну Ц в Ѕразил≥њ, поблизу м. Ќатал у штат≥ –≥у-√ранд≥ду-Ќорт≥, ’ай-ƒаун Ц у ¬еликобритан≥њ, ѕаменгпек Ц в ≤ндонез≥њ, космодром у пустел≥ Ќегев, ¤кий належить ≤зрањлю, та ≥н.
Ќещодавно в Ѕразил≥њ був уведений в експлуатац≥ю космодром јлкантара. Ѕразил≥¤ маЇ домовлен≥сть з ”крањною про поставки –Ќ легкого класу Д÷иклонФ дл¤ зд≥йсненн¤ запуск≥в з цього космодрому.
р≥м цього, ”крањна експлуатуЇ на заруб≥жних космодромах (Ѕайконур, ѕлесецьк, платформа Дћорського стартуФ) своњ косм≥чн≥ ракетн≥ комплекси (Д÷иклон-2Ф, Д÷иклон-3Ф, Д«ен≥т-2Ф, Д«ен≥т-3 SLФ,Фƒн≥проФ (SS-20 Д—атанаФ), Ї учасником м≥жнародних косм≥чних проект≥в Д оронасФ, Дƒн≥проФ та ≥н.
” розвитку ав≥ац≥йноњ галуз≥, буд≥вництв≥ першого космодрому, створенн≥ ј, у п≥дготовц≥ та зд≥йсненн≥ багатьох косм≥чних програм брали активну участь представники ”крањни, ѕолтавщини зокрема. Ќа сьогодн≥ у м. ѕолтав≥ мешкаЇ близько 100 с≥мей, представники ¤ких працювали у казахстанських степах на космодром≥ Ѕайконур.
÷≥ла пле¤да вчених, конструктор≥в ав≥ац≥йноњ та ракетно-косм≥чноњ техн≥ки, льотчик≥в, космонавт≥в, ≥нших фах≥вц≥в аерокосм≥чноњ науки ≥ техн≥ки, творчий доробок ¤ких став вагомим внеском у розвиток ц≥Їњ галуз≥, повТ¤зан≥ з ѕолтавщиною народженн¤м, походженн¤м, навчанн¤м, працею, творчою д≥¤льн≥стю. ѓм Ц славним нашим кра¤нам, ¤к≥ робили перш≥ кроки в небо, мужньо йшли тернистим шл¤хом до з≥рок, торували цей шл¤х дл¤ посл≥довник≥в, њх дос¤гненн¤м та в≥дкритт¤м присв¤чено експозиц≥ю наступних зал≥в.
¬верхѕерейти на стор≥нки:
ѕам¤тн≥ м≥сц¤¬идатн≥ полтавц≥
